В.В. Ішков. ОСОБЛИВОСТІ ОНТОГЕНЕЗУ УРОЛІТІВ ЖИТЕЛІВ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

https://doi.org/10.15407/mineraljournal.42.04.050

УДК 548/549.8

ОСОБЛИВОСТІ ОНТОГЕНЕЗУ УРОЛІТІВ ЖИТЕЛІВ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В.В. Ішков, канд. геол.-мін. наук, доцент. Національний

технічний університет "Дніпровська політехніка"

49005, м. Дніпро, Україна, пр-т Дмитра Яворницького, 19

E-mail: ishwishw37@gmail.com

https://orcid.org/0000-0002-3987-208X

Є.С. Козій, канд. геол. наук, заст. директора. Національний

технічний університет "Дніпровська політехніка"

49005, м. Дніпро, Україна, пр-т Дмитра Яворницького, 19

E-mail: koziy.es@gmail.com

https://orcid.org/0000-0002-2167-6224

М.О. Труфанова, старш. лаборант. Державний заклад

"Дніпропетровська медична академія МОЗ України"

49044, м. Дніпро, Україна, вул. В. Вернадського, 9

E-mail: truf0211@gmail.com

https://orcid.org/0000-0002-6088-689X

Мова: українська

Мінералогічний журнал 2020, 42 (4): 50-59

Анотація:

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, захворюваність населення на сечокам’яну хворобу постійно зростає, причому кількість рецидивів такого захворювання стабільно тримається на рівні 70 %. Мета роботи — виявити деякі особливості онтогенезу уролітів із нирок мешканців Дніпропетровської області, насамперед пов’язані зі структурою і морфологією цих утворень. На підставі порівняльного аналізу морфологічних спостережень більш ніж 300 зразків ниркового каміння жителів Дніпропетровської області було встановлено, що серед них найпоширенішими є сфероліти і друзоподібні агрегати, а також їх комбінації. На поверхні сферолітових утворень зазвичай спостерігаються ділянки прикріплення до ниркових сосочків, а друзоподібні агрегати, як правило, формуються у вільному просторі ниркової миски. Отже, конкретні особливості морфології сечового каменю допомагають установлювати найсприятливіші області сечової системи для їх переважного формування у кожного пацієнта. Уроліти сферичної форми відрізняються зональною будовою. Зональну структуру формує чергування як істотно мінеральних і переважно органічних шарів, так і мінеральних шарів різного складу. У результаті мінералого-петрографічного дослідження сечового каміння у них виявлено 15 мінеральних видів, які переважно є уратними та оксалатними сполуками. Мономінеральні утворення рідкісні — менше 1 %. Різномасштабна мікроблочність і наявність включень органічної речовини — характерні особливості кристалів всіх встановлених мінералів. Центральна частина уролітів зазвичай представлена скупченнями органічної речовини, що містить тонкодисперсну мінеральну складову. У роботі доведено, що такі властивості як забарвлення, розмір, форма і характер поверхні уролітів мешканців Дніпропетровської області є малоінформативними для встановлення їх переважного мінерального складу. Накопичення аналітичного матеріалу з онтогенезу сечового каменю, його структури і мінерального складу та його узагальнення з урахуванням медико-біологічних характеристик кожного пацієнта, геоекологічного стану регіону сприятимуть вирішенню важливого соціального завдання — запобігання поширенню і ефективного лікування сечокам’яної хвороби.

Ключові слова: онтогенез, морфологія, біомінералогія, уроліти, ниркове каміння, сечове каміння, урати, оксалати.

Література:

  1. Вернадский В.И. Живое вещество. М.: Наука, 1978. 358 с.
  2. Виноградов А.П. Геохимия и биохимия (по работам Биогеохимической лаборатории АН СССР). Успехи химии. 1938. 7. С. 645—686.
  3. Григорьев Д.П. Онтогения минералов. Львов: Изд-во Львов. ун-та, 1961. 281 с.
  4. Григорьев Д.П., Жабин А.Г. Онтогения минералов (индивиды). М.: Наука, 1975. 339 с.
  5. Жабин А.Г. Онтогения минералов (агрегаты). М.: Наука, 1979. 275 с.
  6. Зубарев В.А. Комплексная клинико-рентгенологическая диагностика структурно-плоскостного и химического состава мочевых камней у больных уролитиазом: автореф. дис. … канд. мед. наук. Центр. НИИ рентгенорадиол. ин-т МЗ РФ, СПб., 2001. 23 с.
  7. Зузук Ф.В. Мінералогія уролітів: автореф. дис. … д-ра геол. наук. Львів: Львівськ. нац. ун-т iм. Івана Франка, 2005. 52 с.
  8. Ишков В.В., Светличный Э.А., Труфанова М.А. Особенности морфологии уролитов жителей города Днепропетровска. Зб. наук. пр. Нац. гірничого ун-ту. 2015. № 46. С. 5—10. http://ir.nmu.org.ua/handle/123456789/151737
  9. Ишков В.В., Светличный Э.А., Труфанова М.А. О минеральном составе уролитов жителей города Днепропетровска. Зб. наук. пр. Нац. гірничого ун-ту. 2015. № 47. С. 5—14. http://ir.nmu.org.ua/handle/123456789/151715
  10. Кораго A.A. Введение в биоминералогию. СПб.: Недра, 1992. 280 с.
  11. Кораго А.А. Жемчуг Северо-Запада СССР. Зап. Всесоюз. минерал. о-ва, 1976. Ч. 105, вып. 3. С. 282—294.
  12. Лонсдейл К., Сьютор Д. Кристаллографические исследования почечных и желчных камней. Кристаллография. 1971. 16, № 6. С. 1210—1219.
  13. Павлишин В.І., Матковський О.І., Довгий С.О. Генезис мінералів. Київ: ВПЦ "Київ. ун-т", 2003. 690 с.
  14. Павлишин В.І., Матковський О.І., Довгий С.О. Генезис мінералів. Київ: КНТ, 2007. 556 с.
  15. Павлишин В.И., Юшкин Н.П., Попов В.А. Онтогенический метод в минералогии. Киев: Наук. думка, 1988. 120 с.
  16. Попов В.А. Практическая кристалломорфология минералов. Свердловск: Изд. УНЦ АН СССР, 1984. 192 с.
  17. Попов В.А. Практическая генетическая минералогия. Екатеринбург: УрО РАН, 2011. 167 с.
  18. Юшкин Н.П. Теория и методы минералогии. Ленинград: Недра, 1977. 290 с.
  19. Юшкин Н.П. Топоминералогия. М.: Недра, 1982. 288 с.
  20. Hessea A., Brandle E., Wilbert D., Kohrmann K.-U., Alken P. Prevalence and incidence of urolithiasis in Germany an epidemiologic update. 10th European symposium on urolithiasis. Istambul, 2003. P. 174.
  21. Keyser L. The etiology of urinary lithiasis, an experimental study. Arch. Surg. 1923. 6 (2). P. 525—553.
  22. Lonsdale K. Human Stones. Science. 1968. 159. P. 1199—1207.
  23. Nakano H. Beiträge zur kemtnis der in den harnsteinen euthaltenen substanzen. Biochem., 1922. Bd. 2. S. 437—441

PDF

Українська