В.М. Квасниця. МІКРОДІАМАНТИ З НЕОГЕНОВОГО РОЗСИПУ ЗЕЛЕНИЙ ЯР (РОСИНСЬКО-ТІКИЦЬКИЙ МЕГАБЛОК УКРАЇНСЬКОГО ЩИТА)

https://doi.org/10.15407/mineraljournal.43.02.003

УДК 549.211

МІКРОДІАМАНТИ З НЕОГЕНОВОГО РОЗСИПУ ЗЕЛЕНИЙ ЯР (РОСИНСЬКО-ТІКИЦЬКИЙ МЕГАБЛОК УКРАЇНСЬКОГО ЩИТА)

В.М. Квасниця, д-р геол.-мін. наук, проф., зав. від.

Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України

03142, м. Київ, Україна, пр-т Акад. Палладіна, 34

E-mail: vmkvas@hotmail.com http://orcid.org/0000-0002-3692-7153

Мова: українська

Мінералогічний журнал 2021, 43 (2): 3-11

Анотація: Викладено результати вивчення колекції мікродіамантів із неогенового розсипу Зелений Яр на Росинсько-Тікицькому мегаблоці Українського щита. Колекція становить 102 мікродіамантів, розмір кристалів 0,2—0,5 мм. Наведено результати комплексного вивчення мікродіамантів: кристаломорфології, фотолюмінесценції, інфрачервоної і раманівської спектроскопії, ізотопного складу вуглецю і гелію. Мікродіаманти представлені кубами, комбінаційними кристалами {111}+{110}+{100}, кубо-октаедрами, октаедрами і перехідними формами {111}+{110}, ромбододекаедри є рідкісними. Октаедричні кристали домінують серед вказаних вище морфологічних типів кристалів. Значна частина мікродіаматів є пошкодженими кристалами та їх уламками. До 20 % вивчених мікродіамантів мають жовтий, зелений, рожево-фіолетовий, бурий, сірий і чорний кольори. Найбільше забарвлених кристалів серед кубів. До 70 % вивчених мікродіамантів світяться в ультрафіолеті синьо-блакитним, зеленим, жовтим і помаранчевим кольорами. Значна частина мікродіамантів, особливо кубів і кристалів комбінаційної форми {111} + {110}+{100}, має помаранчеву фотолюмінесценцію (центр 575 нм). Серед вивчених мікродіамантів багато безазотних кристалів (тип IIа — 50 %), а серед азотних кристалів тип Iа становить 45 % (серед них підтипи IаА — 29 %, IаАВ — 11 % і Iаb — 5 %) і тип Ib — 5 %. Вміст домішок азоту в кристалах коливається від 57 до 612 ppm (середній вміст азоту — 224 ppm). У частині зеленоярських мікродіамантів зафіксовані центри В2 (лінії 1358—1380 см–1) і водневі центри (3107 см–1, 1405 см–1). Раманівська лінія мікродіамантів у межах від 1331,25 см–1 до 1331,75 см–1 за її шириною на напіввисоті від 2,04 см–1 до 4,47 см–1. Ізотопний склад вуглецю мікродіамантів має дуже широкий діапазон від –26,74 до –3,55 ‰ δ13С. Вміст ізотопів гелію для вивченого кристала становить: 3Не = 73,42 × 10–12 см3/г і 4Не = 0,265 × 10–6 см3/г. З врахуванням широкого діапазону значень ізотопного складу вуглецю δ13C, підвищеного вмісту азоту і поширеної кубічної форми кристалів можна передбачати еклогітову асоціацію зеленоярських мікродіамантів. Місце розташування корінних порід зеленоярських мікродіамантів прогнозується на Бердичівському піднятті Подільського блоку Українського щита.

Ключові слова: мікродіаманти, морфологія, азотні центри, ізотопний склад вуглецю, неогеновий розсип, Український щит.

Література:

  1. Вальтер А.А., Гурский Д.С., Еременко Г.К. Алмазоносность астроблем Украины и природа образования высоких концентраций импактных алмазов. Мінерал. журн. 1998. 20, № 6. С. 48—63.
  2. Ільченко К.О., Квасниця В.М., Таран М.М. Мікроалмази із кімберлітів і розсипні алмази України: їх особливості за даними інфрачервоної спектроскопії. Зап. Укр. мінерал. тов-ва. 2007. 4. С. 13—37.
  3. Каминский Ф.В., Морозова В.Д., Мельничук Э.В., Смирнов Г.И. Особенности алмазов из песчаных отложений полтавской свиты Среднего Приднепровья. Минерал. журн. 1995. 17, № 2. С. 73—77.
  4. Квасница В.Н. Мелкие алмазы. Киев: Наук. думка, 1985. 215 с.
  5. Квасниця В.М., Таран М.М., Вірт Р., Віденбек М., Томас Р., Лупашко Т.М., Ільченко К.О. Нові дані про українські алмази. Мінерал. журн. 2005. 27, № 4. С. 47—58. https://doi.org/10.15407/mineraljournal
  6. Лаврова Л.Д., Печников В.А., Плешаков А.М., Надеждина Е.Д., Шуколюков Ю.А. Новый генетический тип алмазных месторождений. Москва: Научный мир, 1999. 228 с.
  7. Металіді В.С., Павлюк В.М., Приходько В.Л. Алмазоносність південно-західної частини Українського щита і його схилів. Мінеральні ресурси України. 1999. № 3. С. 9—12.
  8. Павлюк В.М., Довгань Р.М. Перспективи алмазоносності Бердичівського підняття Українського щита. Перспективи алмазоносності території України. Київ: Вид-во УкрДГРІ. 2004. С. 61—64.
  9. Павлюк В.Н., Довгань Р.Н., Катюк И.Ю., Цымбал Ю.С. Состояние и перспективы поисковых работ на алмазы в пределах юго-западной части Украинского щита. Моделі утворення алмазу та його корінних джерел. Перспективи алмазоносності Українського щита і суміжних територій. Зб. тез Міжнар. наук. конф. (Київ, 11—13 верес. 2012 р.). Відп. ред. В.М. Квасниця. ІГМР НАН України. Київ: КОМПРИНТ, 2012. С. 150—152.
  10. Полканов Ю.А. Мелкие алмазы песчаных отложений: распространение, свойства, происхождение, значение. Симферополь: СПД Барановский А.Э., 2009. 228 с.
  11. Цимбал Ю.С. Типоморфізм алмазу та його мінералів-супутників з осадових порід західної частини Українського щита. Київ: Наук. думка, 2014. 207 с.
  12. Цимбал С.М., Бондар І.І. Будова міоценового алювіального розсипу Придніпров’я. Геол. журн. 1966. 26, вип. 2. С. 94—101.
  13. Цымбал С.Н., Полканов Ю.А. Минералогия титано-циркониевых россыпей Украины. Киев: Наук. думка, 1975. 248 с.
  14. Юрк Ю.Ю., Кашкаров И.Ф., Полканов Ю.А., Еременко Г.К., Яловенко И.П. Алмазы песчаных отложений Украины. Киев: Наук. думка, 1973. 167 с.
  15. Kvasnitsa V.N., Silaev V.I., Smoleva I.V. Carbon isotopic composition of diamonds in Ukraine and their probable polygenetic nature. Geochemistry Int. 2016. 54, № 11. Р. 948—963. https://doi.org/10.1134/S0016702916090020
  16. Shirey B.S., Cartigny P., Frost J.D., Keshav Sh., Nestola F., Nimis P., Pearson G.D., Sobolev V.N., Walter J.M. Diamonds and the geology of mantle carbon. Revs Mineral. and Geochem. 2013. 75. Р. 355—421. https://doi.org/10.2138/rmg.2013.75.12
  17. Stachel T., Harris J.W., Muehlenbachs K. Sources of carbon in inclusion bearing diamonds. Lithos. 2009. 112. Р. 625—637. https://doi.org/10.1016/j.lithos.2009.04.017

PDF

Українська