Кристаломорфологія граутиту (α-MnOOH) із Заваллівського родовища графіту (Український щит)

УДК 549.548. 521

(1)В.М. Квасниця, (2)Науменко Є.В.
(1) Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України
03680, м. Київ-142, Україна, пр. Акад. Палладіна, 34
E-mail: vmkvas@hotmail.com
(2) Національний науково-природничий музей НАН України
01601, м. Київ, Україна, вул. Богдана Хмельницького, 15
Мова: українська
Мінералогічний журнал 2017, 39 (1): 11-18

Анотація: Вивчено морфологію кристалів і агрегатів граутиту із брекчієво-тріщинуватих зон Заваллівського родовища графіту. Розмір найбільших кристалів досягає 0,5—0,6 см, а агрегатів — декількох сантиметрів. На кристалах граутиту гоніометрично виявлено сім простих форм: ромбічні призми — {110}, {021}, {120} і {130}, пінакоїди — {010} і {100}, ромбічну дипіраміду {111}, з них форми {120}, {130} і {100} є другорядними. Виділено шість морфологічних типів кристалів граутиту з різним набором простих форм та розвитком їх граней і декілька типів агрегатів кристалів. Лінзоподібні кристали граутиту є найбільш поширеними, вони переважно й складають його зростки і кулькоподібні агрегати. Трапляються видовжено- і голчасто-призматичні по осі [001] мікрокристали граутиту розміром до 0,3 мм, призматичний габітус яких визначає добре розвинена призма {110}. Виразні скульптури росту характерні для граней ромбічної дипіраміди {111} і ромбічної призми {021}. Поліцентричний ріст на гранях цих форм і утворення різних зростків і агрегатів є свідченням пересичення манганом середовища кристалізації та швидкого росту кристалів граутиту. Діагностика граутиту підтверджена рентгенометричними і мікрозондовими дослідженнями. На дифрактограмах різних кристалів граутиту проявлені його характеристичні рефлекси. Граутит містить незначні домішки Mo, Si, Al, P, Zn, Sc, As і Ba. Найчастіші супутні мінерали граутиту: кварц, селадоніт, романешит, барит і кальцит.

Ключові слова: граутит, кристаломорфологія, Заваллівське родовище графіту, Український щит.

Література:
1. Костов И. Минералогия. — М. : Мир, 1971. — 584 с.
2. Минералы. Справ. / Под ред. Ф.В. Чухрова, Э.М. Бонштедт-Куплетской. — М. : Наука, 1967. — Т. 2, вып. III. — 676 с.
3. Скакун Л., Манчур Б., Мартишин А. Граутит із Завалівського графітового родовища (перша знахідка в Україні) // Мінерал. зб. — 2003. — № 53, вип. 1—2. — С. 49—58.
4. Шпанов Е.П. Гроутит из флюоритового месторождения Солнечное (Центральный Казахстан) // Зап. Всесоюз. минерал. об-ва. — 1970. — Ч. 99, вып. 6. — С. 749—751.
5. Fleischer M., Richmond W.E., Evans H.T. Studies of the Manganese oxides. V. Ramsdellite, MnO2, an orthorhombic dimorph of Pyrolusite // Amer. Miner. — 1962. — 47, No 1—2. — P. 47—58.
6. Gruner J.W. Groutite, HMnO2, a new mineral of the Diaspore-Goethite group // Amer. Miner. — 1947. — 32, No 11—12. — Р. 654—659.
7. Klein C., Frondel C. Antimonian groutite // Amer. Miner. — 1967. — 52, No 5—6. — Р. 858—860.
8. Majmundar H.H. Ramsdellite and groutite from Nova Scotia // Canad. Miner. — 1969. — 9. — P. 718—720.
9. Segeler C.G. Notes on a second occurrence of groutite // Amer. Miner. — 1959. — 44, No 7—8. — P. 877—878.

Українська